Минулої п’ятниці відбулася ХІІІ звітно-виборна конференція Кіровоградської обласної організації Національної спілки журналістів. У три години вклалися з дев’ятьма  питаннями порядку денного. Заслухали звіт правління, ревізійної комісії, інформацію про свободу слова та безпеку професійної діяльності, обрали (точніше – залишили) голову обласної організації НСЖУ, правління, ревізорів, делегатів... Нагородили кого вважали кращими. Усе зробили – а ось запитання залишились.

Думалося, що  чергова звітно-виборна конференція обласної Спілки журналістів пройде бурхливо і зі зміною керівництва. Спонукала так думати телепередача «Ми», яка вийшла в ефір напередодні конференції. Ведучий Дмитро Кобець кілька разів запитував у членів правління ОСЖ,  на які цілі йдуть  30 гривень його щорічних членських внесків, але так і не зміг отримати відповіді. (Втім, зазначу в дужках, напевне й пересічні  телеглядачі так і не зрозуміли,  чим же займається  громадська організація, яка об’єднує мас-медійників області.) Самого ж голови спілчан Юрія Сердюченка на телепередачі не було, тож закидати на його адресу якісь звинувачення на бездіяльність було некоректно. Тим більше, що задовго до самої конференції  Юрій Миколайович заявляв: «Хочу скласти з себе повноваження голови».

На прямій лінії «Народного слова»
Невідкладні справи, пов’язані з майбутнім приїздом до Кіровограда міністра охорони здоров’я України Олександра Аніщенка, завадили  Володимиру Бенету взяти безпосередню участь у прямій лінії нашої газети, як це було анонсовано. Замість нього з читачами спілкувався заступник начальника управління охорони здоров’я  облдержадміністрації Олександр Скрипник.

П’ятий обласний конкурс юних композиторів пам’яті Юлія Мейтуса добіг кінця. Цьогоріч він проходив під назвою першого фестивалю-конкурсу української академічної музики пам’яті Юлія  Мейтуса «Сlassik-proekt» і став помітною подією в музичному середовищі обласного центру. Концерти, що відбувалися на базі Кіровоградської музичної школи №2 імені Мейтуса та народного меморіального музею видатного єлисаветградця, а також музичного училища та музичної школи № 1 імені Г.Нейгауза, вийшли за межі концертних зал і перемістилися до обласного художнього музею. Геній самобутнього музиканта, який народився і виріс у Єлисаветграді, навіть через століття спонукає творчі сили шукати і знаходити, писати й виконувати, зрештою, об’єднуватись заради мистецтва.